Проекти нормативних актів

Концепція Податкового кодексу України

val 23 Квітня, 2021

Мета документа — консолідувати в одному документі всі положення законодавства щодо переліку податків, їхніх ставок, строків, особливостей, процедури адміністрування

Формат документа — статті, які відповідають окремим податкам чи ключовим елементам податкового адміністрування; пункти, які визначають особливості застосування у межах статті. Однотипні статті поєднуються у розділи для полегшення навігації у документі.

Концептуальний зміст

Розділ I. Загальні положення

  1. Визначення термінів
    1. Суб’єкт оподаткування (платник податків).
    2. Податковий резидент.
    3. Об’єкт оподаткування.
    4. База оподаткування.
    5. Ставка податку.
    6. Податковий період (звітний період).
    7. Строк подання податкової декларації.
    8. Строк сплати податку.
    9. Податкова служба — Кабінет Міністрів України або визначений ним орган (органи) державної влади, які уповноважені здійснювати податкове адміністрування. Якщо визначені декілька органів, то повинно бути чітко вказано, який орган здійснює адміністрування за тією чи іншою статтею чи пунктом цього Кодексу.
    10. Податковий агент.
    11. Податкові зобов’язання.
    12. Податковий кредит.
  2. Загальні засади податкової політики
    1. Всі податки та податкове адміністрування на території України визначається положеннями цього Кодексу. Забороняється введення податків іншими нормативно-правовими актами.
    2. Забороняється встановлювати обов’язкові платежі, що розповсюджуються на невизначене коло осіб (внески, збори тощо), які за своєю економічною сутністю аналогічні податкам, але не називаються податками.
    3. Забороняється встановлювати особливий податковий режим для будь-яких окремих територій у межах митної території України.
    4. У випадках суперечок між платником податків чи податковим агентом та податковою службою, платник податків (податковий агент) не може вважатись винуватим, доки його винуватість не визначена рішенням суду або самостійно не визнана у ході досудового врегулювання.
    5. Якщо положення цього Кодексу припускають неоднозначне розуміння, то будь-яке обране платником податків чи податковим агентом розуміння, яке не суперечить цьому Кодексу, вважається правильним.

    3. Розділ II. Податки

  3. Податок на доходи фізичних осіб
    1. Суб’єкти оподаткування — фізичні особи, що є податковими резидентами України або отримують доходи на території України.
    2. Об’єкт оподаткування — доходи, одержані з будь-яких джерел. Для осіб, що є не податковими резидентами України, в об’єкт оподаткування включаються лише доходи, отримані на території України.
    3. База оподаткування — сума доходів, що одержана суб’єктом оподаткування протягом звітного періоду (для податкових агентів — сплачена на користь суб’єкта оподаткування протягом звітного періоду), за вирахуванням підтверджених документами витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням таких доходів. До одержаних суб’єктом оподаткування доходів включають:
      1. Суми, отримані суб’єктом у готівковій формі.
      2. Суми, що надійшли на рахунки суб’єкта у безготівковій формі.
      3. Вартісну оцінку безоплатно отриманого суб’єктом від юридичних осіб майна чи майнових прав за собівартістю чи залишковою вартістю відповідно до даних фінансового обліку таких юридичних осіб.
    4. Податковий період — календарний рік (для податкових агентів, що здійснюють оплату праці суб’єкта оподаткування — календарний місяць).
    5. Ставка податку — 15% від бази оподаткування. Визначені цією статтею окремі доходи можуть мати нижчі ставки податку.
    6. Строк подання податкової декларації — до 1 травня наступного року (для податкових агентів, що здійснюють оплату праці — 5 робочих днів з дня здійснення виплати).
    7. Строк сплати податку — до 1 серпня наступного року (для податкових агентів, що здійснюють оплату праці суб’єкта оподаткування — не пізніше 5 робочих днів з дня здійснення виплати).
    8. Не є об’єктом оподаткування сума, що отримана на умовах повернення у визначений строк (у т.ч. кредити, позики, поворотна матеріальна допомога).
      1. У випадку, коли виникають юридичні підстави не повертати всю або частину суми, то така сума включається в об’єкт оподаткування у звітному періоді.
      2. Якщо у подальшому така сума виявиться поверненою, то платник податку має право повернути сплачену раніше суму податку за попереднім пунктом.
    9. Не є об’єктом оподаткування:
      1. Страхові виплати.
      2. Виплати з відшкодування завданої шкоди згідно із судовим рішенням або за результатами досудового врегулювання (але мають бути відповідні документи).
      3. Компенсації завданої шкоди, отримані з державного бюджету у встановленому законом порядку.
    10. Є об’єктом оподаткування за ставкою 0% та включаються у податкову декларацію:
      1. Доходи від продажу особистих автомобілів та човнів, що перебували у власності суб’єкта оподаткування або осіб, від яких вони успадковані суб’єктом оподаткування, понад два роки.
      2. Доходи від продажу об’єктів нерухомості, що перебували у власності суб’єкта оподаткування або осіб, від яких вони успадковані суб’єктом оподаткування, понад п’ять років.
      3. Доходи, отримані за такими типами пенсійних накопичувальних рахунків, які згідно з законодавством звільнені від оподаткування.
      4. Доходи, звільнені від оподаткування згідно з міжнародними угодами України, що є чинними на момент отримання таких доходів.
    11. Є об’єктом оподаткування, але можуть не включатися у податкову декларацію доходи, отримані у вигляді відсотків на банківські вклади, якщо банк є податковим агентом.
    12. Витрати, безпосередньо пов’язані з отриманням доходів, включать у себе такі:
      1. Для доходів, отриманих як оплата праці найманого працівника — витрати, безпосередньо пов’язані з працевлаштуванням (оплата послуг агентств з працевлаштування, оплата послуг тестування на конкретну посаду тощо).
      2. Для доходів, отриманих за угодами цивільно-правового характеру, доходів самозайнятих осіб, підприємницьких доходів — вартість товарів чи послуг, які були придбані для отримання таких доходів (але не для власного споживання чи інших потреб платника податків), включаючи витрати на доставку, монтаж, налаштування, ремонт, обслуговування тощо.
      3. Для інвестиційних доходів — собівартість інвестиції (первинно вкладена сума коштів), транзакційні витрати та інші витрати, безпосередньо пов’язані з цією інвестицією, її обліком та обслуговуванням, включаючи комісії бірж, брокерів, дилерів, зберігачів, депозитарних установ тощо.
      4. Для доходів від реалізації майна — собівартість такого майна (сума, сплачена за його придбання, доставку, монтаж, налаштування), понесені витрати на його ремонт, обслуговування, модернізацію, а також транзакційні витрати та інші витрати, безпосередньо пов’язані з операціями купівлі та продажу цього майна, включаючи комісії бірж, брокерів, дилерів, державні мита тощо.
    13. Якщо дохід отримано у валюті, іншій ніж національна валюта України, то розрахунок бази оподаткування за таким доходом здійснюється у тій валюті, в якій його отримано, а потім ця база оподаткування переводиться у національну валюту України за курсом на момент отримання такого доходу.
  4. Податок на прибуток підприємств
    1. Суб’єкти оподаткування — юридичні особи, зареєстровані на території України.
    2. Об’єкт оподаткування — прибуток від діяльності.
    3. База оподаткування — сума доходів, що одержана суб’єктом оподаткування від здійснення діяльності протягом звітного періоду, за вирахуванням витрат, пов’язаних з провадженням діяльності:
      1. Доходи та витрати — ті, що відповідно до застосованих стандартів та принципів фінансового обліку у звіті про фінансовий результат використовуються для розрахунку прибутку до оподаткування.
      2. Якщо є застосовним законодавство про трансферне ціноутворення, то за угодами, в яких трансферна ціна вища за визначену за даними фінансового обліку, база оподаткування збільшується на добуток різниці у цих цінах та обсягу продукції, для якого трансферна ціна є вищою.
    4. Податковий період — календарний квартал.
    5. Ставка податку — 15% від бази оподаткування. Законодавством в окремих випадках може встановлюватись нижча ставка податку.
    6. Строк подання податкової декларації — до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом.
    7. Строк сплати податку — до кінця місяця, наступного за звітним періодом.
    8. Не є суб’єктами оподаткування:
      1. Органи державної влади та місцевого самоврядування.
      2. Представництва іноземних держав, іноземних органів місцевого самоврядування, міждержавних організацій, які відповідно до міжнародних договорів України звільнені від оподаткування.
      3. Юридичні особи, всі власники яких мають повну відповідальність.
      4. Юридичні особи, що отримали статус неприбуткових організацій.
  5. Податок з продажів
    1. Суб’єкти оподаткування — юридичні особи, зареєстровані на території України.
    2. Об’єкт оподаткування — продаж товарів та послуг.
    3. База оподаткування — сума грошових коштів, отримані суб’єктом оподаткування від продажу товарів та послуг у митних межах України.
    4. Податковий період — календарний місяць.
    5. Ставка податку — 4% від бази оподаткування.
    6. Строк подання податкової декларації — до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом.
    7. Строк сплати податку — до кінця місяця, наступного за звітним періодом.
    8. Не є об’єктом оподаткування:
      1. Надходження грошових коштів від повернення придбаних товарів.
      2. Повернення помилково перерахованих коштів.
      3. Продаж товарів за межі митної території України (за умови митного оформлення).
      4. Продаж послуг за межі митної території України (місце надання послуг).
      5. Надходження помилково перерахованих коштів, які повернені відправнику.
      6. Надходження коштів від отриманих позик, кредитів, внесення капіталу тощо.
      7. Надходження коштів від продажу валюти, цінних паперів, майнових прав, фінансових інструментів, інвестиційних доходів, надання фінансових послуг тощо.
      8. Відшкодування збитків, отримані страхові платежі, компенсація недоотриманого прибутку тощо.
  6. Соціальний податок
    1. Суб’єкти оподаткування — особи, що використовують працю найманих працівників.
    2. Об’єкт оподаткування — оплата праці найманого працівника (особи, що знаходиться з суб’єктом оподаткування у трудових відносинах).
    3. База оподаткування — сума оплати праці, нарахована найманому працівникові протягом звітного періоду.
    4. Податковий період — календарний місяць.
    5. Ставка податку — 22% від бази оподаткування (для окремих категорій працівників може у цій статті бути встановлена нижча ставка).
      Коментар: планується зменшення ставки з 22% до 0% протягом 40 років паралельно з демонтажем солідарної пенсійної системи та державної системи соціального страхування.
    6. Строк подання податкової декларації — не пізніше 5 робочих днів з дня здійснення виплати.
    7. Строк сплати податку — не пізніше 5 робочих днів з дня здійснення виплати.
    8. Не є об’єктом оподаткування кошти, нараховані найманих працівникам, що не відносяться до безпосередньої оплати їхньої праці, зокрема:
      1. Витрати на відрядження та компенсація витрат, понесених найманими працівниками в інтересах суб’єкта оподаткування.
      2. Суми, видані найманим працівникам під звіт або у якості авансів за попереднім пунктом.
      3. Поворотна матеріальна допомога, позики, кредити тощо.
      4. Безповоротна матеріальна допомога один раз на рік у сумі не більше X мінімальних оплат праці.
      5. Відшкодування чи компенсація шкоди найманому працівникові за рішенням суду або досудового врегулювання (за умови надання відповідних документів).
  7. Акцизи
    1. Суб’єкти оподаткування — особи, що виробляють (надалі — виробники) або імпортують на митну територію України (надалі — імпортери) підакцизні товари.
    2. Об’єкт оподаткування — підакцизні товари.
    3. База оподаткування та ставка оподаткування за підакцизними товарами:
      1. Вино сухе та ігристе — за 100 л продукту.
      2. Проміжні алкогольні напої — за 100 л продукту.
      3. Міцні алкогольні напої — за 100 л 100% спирту.
      4. Цигарки — за 1000 штук.
      5. Тютюн для паління — за кг.
      6. Інші тютюнові вироби, які реалізуються для паління — за кг.
      7. Бензин для заправлення транспортних засобів — за 1000 л.
      8. Дизельне пальне для заправлення транспортних засобів — за 1000 л.
      9. Керосин, для заправлення транспортних засобів — за 1000 л.
      10. Зріджений газ для заправлення транспортних засобів — за 1000 кг.
      11. Природний газ для заправлення транспортних засобів — за ГДж.
    4. Не є об’єктом оподаткування:
      1. Товари, що перебувають на складах (або спеціально визначених частинах складів), що не вважаються митною територією України.
      2. Товари, що в установлений Кабінетом Міністрів спосіб перевозяться митною територією України між такими складами та/чи пунктами митного оформлення.
      3. Паливо для заправлення повітряних суден, окрім суден, що використовуються для особистих розважальних польотів.
    5. Об’єкти оподаткування — алкогольні напої та тютюнові вибори маркуються акцизними марками. Реалізація таких товарів без акцизних марок заборонена. Виробники повинні маркувати їх до моменту першої реалізації на митній території України, імпортери — до моменту ввозу на митну територію України. Порядок придбання та обліку акцизних марок визначається Кабінетом Міністрів України. Додаткове декларування у такому випадку не потрібно.
    6. Для інших об’єктів оподаткування виробники повинні сплатити акциз до першої реалізації на митній території України, імпортери — до моменту ввозу на митну територію України. Податкова декларація з акцизного податку подається за календарний місяць до 20 числа наступного місяця.
  8. Мита
    1. Суб’єкти оподаткування — особи, що здійснюють імпорт товарів на митну територію України.
    2. Об’єкт оподаткування — імпортовані товари.
    3. База оподаткування — вартість придбаних товарів згідно фінансових та/чи платіжних документів.
    4. Ставка податку визначається Кабінетом Міністрів України за видами товарів відповідно до таких обмежень:
      1. Принаймні 80% видів товарів повинні мати ставку 0%.
      2. Не більше 5% видів товарів можуть мати ставку 2%.
      3. Решта видів товарів можуть мати ставку 1%.
      4. Вага виду товарів визначається як відношення сумарної вартості імпортованих товарів такого виду до сумарної вартості всіх імпортованих товарів за попередні 12 календарних місяців.
      5. Визначені ставки застосовуються з 1 липня чи 1 січня за умови, що відповідне рішення Кабінету Міністрів ухвалене не раніше, ніж за 6 місяців до початку застосування ставок.
    5. Митна декларація подається не пізніше того дня, в який суб’єкт оподаткування бажає здійснити імпорт товарів на митну територію України.
    6. Строк сплати мита — до моменту імпорту товарів на митну територію України.
    7. Не є об’єктом оподаткування:
      1. Особисті речі, які фізичні особи ввозять на митну територію України та які були у користуванні таких осіб.
      2. Нові товари, які фізичні особи ввозять на митну територію України для особистого споживання. Обмеження на обсяг та/чи вартість товарів, які ввозяться для особистого споживання, визначаються Кабінетом Міністрів України.
      3. Товари, які перевозяться транзитом митною територією України.

    9. Розділ III. Податкове адміністрування

  9. Реєстрація та облік платників податків
    1. Всі платники податків на території України реєструються податковою службою та отримують індивідуальний податковий номер (ІПН). Якщо одна і та сама особа отримала більше одного ІПН, то податкова служба веде облік за першим (меншим) з таких номерів, але приймає звітність за будь-яким з таких номерів.
    2. Реєстрація платника податків та видача ІПН здійснюється:
      1. Для громадян України — у момент видання першого з документів, що ідентифікують особу.
      2. Для юридичних осіб, зареєстрованих в Україні — у момент реєстрації такої особи.
      3. Для інших фізичних осіб — за особистою заявою, поданою до податкової служби.
    3. Після реєстрації нові платники податків отримують стан активних платників, а їхній облік веде той орган податкової служби, де відбулась реєстрація.
    4. Громадяни України переводяться зі стану активних до стану неактивних платників у разі отримання податковою службою відомостей про смерть особи або оголошення її такою, що зникла без вісті. Якщо таке повідомлення було помилковим, а оголошення скасовується, то громадянин за заявою повертається до стану активних платників.
    5. Інші фізичні особи переводяться зі стану активних до стану неактивних платників податків, якщо вони не мають чинної податкової заборгованості і за їх обліковим записом протягом 3 років не було жодних нарахувань податкових зобов’язань.
    6. Юридичні особи переводяться зі стану активних платників до стану платників, що припинили діяльність, від дати державної реєстрації заяви про припинення діяльності юридичної особи. Податкова служба протягом 6 місяців від цієї дати повинна здійснити податковий аудит такої юридичної особи та протягом 3 років провести остаточні податкові розрахунки з правонаступниками. У випадку, якщо в юридичної особи немає чинної податкової заборгованості, вона переводиться до стану неактивних платників.
    7. Платник податків має право перейти на облік до іншого органу податкової служби, який може вести облік такої категорії платників, за особистою заявою.
    8. Податкова служба може перенести облік платника податків до іншого органу за власною ініціативою лише у випадку неможливості обслуговування особи у попередньому органі та повинна проінформувати платника податків принаймні за 3 місяці до перенесення обліку. Рекомендовано узгодити вибір органу, до якого переноситься облік, з платником податків.
    9. Особливості реєстрації та облік організацій, що мають статус неприбуткових
  10. Податкові агенти
    1. Податковими агентами є особи, що здійснюють нарахування та сплату податків від імені інших осіб.
    2. Податковими агентами в обов’язковому порядку стають:
      1. Роботодавці — щодо податку на доходи фізичних осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.
      2. Банки — щодо податку на доходи фізичних осіб, отримані у вигляді відсотків на банківські вклади.
      3. Юридичні особи, що сплачують дивіденди — щодо податку на доходи фізичних осіб, отримані у вигляді дивідендів.
      4. Юридичні особи, що сплачують відсотки за позиками, кредитами та іншими борговими інструментами — щодо податку на доходи фізичних осіб, отримані у вигляді відсотків.
    3. Особа може також стати податковим агентом іншої особи за згодою таких осіб, така згода має бути отримана у письмовій формі.
    4. Податкові агенти повинні за підсумком податкового (звітного) періоду надати платникам податків довідку чи відомості про суми нарахованих та сплачених податків.
    5. Податкові агенти подають звітність та здійснюють сплату податків у такій самій формі та у такі самі строки, що і самі платники податків, якщо інше не передбачене законом.
      1. Банки за доходами у вигляді відсотків на банківські вклади, подають агреговану звітність за доходами всіх вкладників, що є суб’єктами оподаткування ПДФО, та сплачують ПДФО загальною сумою. Звітність за окремими платниками податків не подається та не може вимагатись.
      2. Інші податкові агенти можуть подавати звітність за багатьма платниками податків одночасно, якщо ухвалено відповідні форми податкових декларацій.
    6. Нараховані та сплачені податковими агентами суми податків обліковуються за обліковим записом платника податків, якщо можна встановити такого платника.
      1. Сума сплаченого податку за обліковим записом платника податків обліковується за сумою нарахувань податковим агентом. Будь-яка різниця між такою сумою та фактично сплаченою сумою податків обліковується за обліковим записом податкового агента, навіть якщо він не є суб’єктом оподаткування за таким податком.
      2. Якщо податковий агент помилково нарахував більшу суму податку і здійснив розрахунки з платником податків виходячи з такої суми, то корегування здійснюється за обліковим записом платника податків, якому різниця зараховується як надмірно сплачена сума податків.
      3. Якщо податковий агент помилково нарахував меншу суму податку і здійснив розрахунки з платником податків виходячи з такої суми, то корегування здійснюється за обліковим записом платника податків, в якого виникає податкова заборгованість. Погасити заборгованість має платник податків, але санкції за таку заборгованість покладаються на податкового агента.
      4. Якщо податковий агент помилково нарахував меншу суму податку, але не здійснив розрахунки з платником податків повною мірою, то розмір податкової заборгованості платника податків за таким нарахуванням не може перевищувати різниці між сумою, яку платник податків отримав від податкового агента, там сумою, яку він мав би отримати за умови правильного нарахування.
    7. Платники податків та податкові агенти не несуть відповідальності за податкову заборгованість один одного, окрім явно зазначених у цьому Кодексі випадків.
  11. Процедура декларування
    1. Платники податків подають податкові декларації за тими податками, за якими вони є суб’єктами оподаткування, у ті періоди, коли вони були суб’єктами оподаткування. Декларації можуть не подаватись у тих випадках, коли цим Кодексом передбачено звільнення від декларування.
    2. Податкові декларації можуть подаватись до будь-якого підрозділу податкової служби, який здійснює обслуговування відповідної категорії платників податків. Рекомендовано подавати декларації до того підрозділу, в якому платник податків перебуває на обліку.
    3. Податкові декларації поділяють на типи:
      1. Звітна — може подаватися від початку податкового періоду до закінчення встановленого строку подання декларації, якщо за цим податком немає чинної податкової декларації.
      2. Нова звітна — може подаватися від початку податкового періоду до закінчення встановленого строку подання декларації, якщо за цим податком є чинна податкова декларація, яка замінюється на нову звітну.
      3. Скасовуюча — може подаватися від початку податкового періоду до закінчення встановленого строку подання декларації, якщо за цим податком є чинна податкова декларація, яка з поданням скасовуючої втрачає чинність.
      4. Уточнююча — може після закінчення встановленого строку подання декларації у разі наявності чинної податкової декларації для уточнення наведених у ній даних, дані з уточнюючої декларації замінюють всі дані з попередніх декларацій.
    4. Форми податкових декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України. Форми, які затверджуються не пізніше 30 червня, набувають чинності 1 січня наступного року, інші форми набувають чинності 1 липня наступного року. Умовою набуття чинності є те, що такі форми були оприлюднені та впроваджені у програмному забезпеченні податкової служби не пізніше 3 місяців з дати затвердження.
    5. Податкова декларація може бути відхилена податковою службою виключно з таких підстав:
      1. Суттєва невідповідність документа затвердженій формі податкової декларації.
      2. Неможливість ідентифікувати платника податків.
      3. Платник податків не є суб’єктом оподаткування.
      4. Неможливо ідентифікувати особу, що подає декларацію (зокрема, неуспішна перевірка хоча б одного ЕЦП, яким підписана декларація в електронній формі).
      5. Особа, що подає декларацію, не має повноважень діяти від імені платника податків (у випадку, коли декларацію подає особа, інша ніж платник податків).
      6. Не вказано тип податкової декларації.
      7. Невідповідність строку подання податкової декларації вказаного типу.
      8. Не визначено базу оподаткування.
      9. Не визначено суму нарахованого податку, суму податку, що підлягає сплаті, та/або суму надмірно сплаченого податку, що підлягає поверненню або зарахуванню в якості податкового кредиту.
    6. Разом з податковою декларацією можуть бути подані додатки для пояснення наведених у декларації даних, здійснених розрахунків або інших питань, що стосуються поданої декларації. Додатки є невід’ємною частиною декларації.
    7. До податкової декларації можуть бути додані супровідні матеріали (виписки, довідки, витяги тощо) або їхні копії для підтвердження наведених у декларації даних. Супровідні матеріали не вважаються невід’ємною частиною декларації.
    8. Декларація може бути подана у паперовій формі через органи податкової служби.
      1. Особа, що подає декларацію, надає від одного до трьох ідентичних за змістом примірників декларації та додатків до неї та, за потреби, супровідні матеріали.
      2. У разі відхилення податкової декларації співробітник податкової служби пояснює підставу відхилення, негайно повертає всі надані матеріали та, на вимогу особи, надає лист із зазначенням підстави відхилення, датою відхилення, своєю посадою, прізвищем та підписом співробітника.
      3. У разі прийняття декларації співробітник податкової служби на кожному аркуші кожного примірника декларації та додатків до неї ставить штамп про отримання із зазначенням підрозділу податкової служби, до якого подано декларацію, а також дату та час подання, своє прізвище та підпис. Якщо подано більше одного примірника декларації, всі примірники, окрім першого, негайно повертаються.
    9. Декларація може бути надіслана до органу податкової служби засобами поштового зв’язку.
      1. Особа, що подає декларацію, надсилає від одного до трьох ідентичних за змістом примірників декларації та додатків до неї та, за потреби, супровідні матеріали.
      2. Датою та часом подання декларації вважається дата та час, коли поштове відправлення подано до закладу поштового зв’язку.
      3. У разі відхилення податкової декларації податкова служба пояснює підставу відхилення, та протягом трьох робочих днів надсилає відправникові всі надані матеріали та лист із зазначенням підстави відхилення.
      4. У разі прийняття декларації на кожному аркуші кожного примірника декларації та додатків до неї ставиться штамп про отримання із зазначенням підрозділу податкової служби, який отримав декларацію, а також дату та час подання, прізвище співробітника та підпис. Якщо подано більше одного примірника декларації, всі примірники, окрім першого, протягом трьох робочих днів надсилаються назад відправникові.
      5. Листи, що надсилаються назад відправникові декларації, можуть бути надіслані з оплатою отримувачем.
    10. Декларація може бути подана в електронній формі з використанням ЕЦП.
      1. Декларація подається у вигляді електронного документу у встановленому технічному форматі, на документ послідовно накладено одну чи декілька ЕЦП.
      2. Кожен додаток та супровідний матеріал подається разом із декларацією у вигляді електронного документу в одному із встановлених форматів із накладенням таких самих ЕЦП, якими підписано декларацію.
      3. У разі відхилення податкової декларації платникові податків надсилається електронний документ із зазначенням підстави відхилення, підписаний ЕЦП податкової служби.
      4. У разі прийняття декларації на електронні документи декларації та додатків накладається додатково ЕЦП податкової служби, що є свідченням прийняття декларації, і підписані документи надсилаються платникові податків.
      5. Додатково податкова служба повинна створити електронну форму декларації у форматі, подібному до паперової форми та зручному для друку, із занесеннями всіх даних з декларації у технічному форматі, відміткою про дату та час отримання, відміткою про ЕЦП, якими було підписано подану декларацію, та підписати цю електронну форму ЕЦП податкової служби, після чого підписаний документ надсилається платникові податків.
      6. Всі примірники підписаних ЕЦП податкової служби документів, визначених у цьому пункті, повинні зберігатись у податковій службі та бути доступними для отримання платником податків за його бажанням.
  12. Процедура розрахунків зі сплати податків та облік суми сплачених податків
    1. Податкова служба проводить розрахунок податкових зобов’язань, податкового кредиту, суми податку до сплати або суми, яка підлягає поверненню платникові податків, у термін не більше 5 робочих днів після завершення строку подання податкової декларації за останньою чинною на цей момент декларацією. Рекомендовано робити автоматизований розрахунок відразу після закінчення терміну подання декларацій.
    2. У випадку подання уточнюючої декларації, відповідний податковий розрахунок робиться у такий самий термін після дати отримання такої декларації.
    3. Якщо уповноважена посадова особа податкової служби має вмотивований сумнів у достовірності наведених у податковій декларації даних, то вона може ініціювати позапланову перевірку за цією декларацією. У такому випадку строк сплати податку подовжується на строк від дати ухвалення рішення про таку перевірку до дня остаточного її завершення (враховуючи можливе оскарження).
    4. Сума податків, що має бути сплачена платником податків або податковим агентом за податковий період, що закінчився, є податковою заборгованістю. Така заборгованість від дати податкового розрахунку до кінця строку сплати податку є поточною, а після завершення строку сплати такого податку — простроченою.
    5. Суми, сплачені платниками податків чи податковими агентами, які за платіжними реквізитами та/або призначеннями платежу можна однозначно віднести до сплати податку за визначений період, використовуються для погашення податкової заборгованості за такий період. Якщо такі суми загалом дорівнюють чи перевищують податкову заборгованість за цей період, то зобов’язання зі сплати податку за такий період вважаються виконаними. Якщо такі суми загалом перевищують суму податкової заборгованості за цей період, то розмір перевищення додається до суми податку, сплаченої за невизначений період.
    6. Суми, сплачені платниками податків чи податковими агентами, які неможливо віднести до сплати податку за визначений період, додаються до суми податку, сплаченої за невизначений період. Така сума використовується для погашення сум чинної податкової заборгованості, починаючи від найбільш старих (за датою виникнення такої заборгованості).
    7. Якщо вся податкова заборгованість особи погашена та залишилась сума, сплачена за невизначений період, то залишок такої суми розглядається як авансова сплата податків за невизначений період. За заявою особа може повернути таку суму або її частину на власний рахунок або перенести її в рахунок сплати іншого податку (за визначений або невизначений період), але не більше, ніж сума сплачених такою особою за цим податком грошових коштів.
    8. Прострочена податкова заборгованість, за якою сплинув встановлений законом строк позивної давнини (3 роки), та у випадку, коли відсутні законні підстави подовження строку позивної давнини, втрачає чинність та списується як безнадійна.
    9. У випадку смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи та за наявності спадкоємців або правонаступників, податкова служба переносить суми податкової заборгованості та/або авансової сплати податків до облікових записів таких осіб протягом 5 робочих днів з дати отримання повідомлення про їхній вступ у права спадщини або правонаступництва. Для спадкоємців суми переносяться пропорційно до частки успадкованого майна.
  13. Санкції за несвоєчасну сплату податків
    1. Платники податків та податкові агенти у випадку виникнення простроченої податкової заборгованості повинні сплатити пеню.
    2. Пеня розраховується на кінець дня останнього числа кожного місяця існування простроченої податкової заборгованості.
    3. Розмір пені дорівнює 1/12 подвійної облікової ставки Національного банку України на перше число місяця, за який розраховується пеня, помноженій на суму простроченої податкової заборгованості й (включаючи накопичену пеню за попередні місяці). У випадку розрахунку пені за неповний місяць її розмір зменшується пропорційно до кількості календарних днів, за які вона нараховується.
    4. Сума розрахованої пені додається до суми податкової заборгованості, щодо сплати якої вона нарахована. Нарахування пені не змінює дату виникнення податкової заборгованості чи дату, від якої розраховується строк позивної давнини щодо такої заборгованості.
    5. Закон не може передбачати жодних інших санкцій, штрафів, стягнень за несвоєчасну сплату податків або неправильне заповнення податкових документів.
  14. Податкові перевірки
    1. Податкові перевірки проводяться з метою визначення відповідності нарахування, декларування та сплати податків положенням законодавства. Вони можуть бути плановими та позаплановими.
    2. Планові податкові перевірки проводяться за таким порядком:
      1. Голова податкової служби, виходячи з наявних ресурсів її органів, визначає кількість суб’єктів оподаткування для перевірки її органами протягом календарного року не пізніше 1 жовтня попереднього календарного року.
      2. Суб’єкти оподаткування для включення у план перевірок обираються випадково таким чином, що ймовірність вибору суб’єктів є рівною, пропорційною їхньому розмірові або групі ризику. Тип налаштування випадкового вибору має бути єдиним для всіх органів податкової служби та визначається її головою.
      3. Керівники органів податкової служби визначають план перевірок на наступний календарний рік не пізніше 15 листопада попереднього року.
      4. Суб’єкти оподаткування, включені у план перевірок, мають бути проінформовані про планову дату початку перевірки принаймні за місяць.
      5. Планова перевірка триває не більше 20 робочих днів, цей термін може бути продовжений на 10 робочих днів рішенням голови (заступника голови) податкової служби.
    3. Повноваження ухвалювати рішення про позапланову перевірку мають:
      1. Керівник (заступник керівника) органу податкової служби, в якому перебуває на обліку відповідний платник податків — у випадку наявності вмотивованих сумнівів у достовірності даних, наведених у податковій декларації; у випадку порушення строків сплати податків; у випадку вмотивованої підозри у порушенні законодавства, що виникла під час податкової перевірки інших платників податків.
      2. Голова (заступник голови) податкової служби — у будь-яких випадках, коли, на розсуд такої особи, може мати місце порушення податкового законодавства; на виконання рішення суду або розпорядження посадової особи, у підпорядкуванні якої є голова податкової служби.
    4. Позапланові податкові перевірки проводяться за таким порядком:
      1. Уповноважена особа ухвалює рішення щодо проведення позапланової перевірки, після чого протягом двох робочих днів суб’єкт оподаткування має бути проінформований про таке рішення.
      2. Позапланова перевірка розпочинається не пізніше, ніж через 5 робочих днів після отримання суб’єктом оподаткування повідомлення про таку перевірку.
      3. Позапланова перевірка триває не більше 15 робочих днів, цей термін може бути продовжений на 10 робочих днів рішенням голови (заступника голови) податкової служби.
    5. Посадові особи податкової служби, які здійснюють планові або позапланові перевірки, мають такі права та обов’язки:
      1. Вони повинні мати та пред’являти на вимог суб’єкта перевірки службове посвідчення та розпорядження на перевірку, в якому вказано суб’єкт перевірки, підстави, перелік податків та періодів, за якими здійснюється перевірка, її строки та перелік посадових осіб, які здійснюють її.
      2. Вони можуть здійснювати перевірку лише в робочий час у приміщеннях податкової служби, або у приміщеннях суб’єкта перевірки (окрім особистого житла), або в іншому місці за згодою суб’єкта перевірки.
      3. Вони мають право вимагати пояснення даних, наведених у податкових деклараціях за податками та у періоди, що перевіряються, та розрахунків таких даних (податкових розрахунків) в усній або у письмовій формі.
      4. Вони мають право вимагати надати їм доступ до документів, на підставі яких здійснено податкові розрахунки, та робити копії таких документів, але лише у тих випадках, коли наявність документального підтвердження зазначена у Кодексі.
      5. Вони мають право вимагати надати їм доступ до інформаційних систем суб’єкта перевірки на перегляд документів і відомостей, які підтверджують податкові розрахунки.
      6. Вони не мають права вилучати будь-які документи, припиняти чи обмежувати доступ до приміщень чи інформаційних систем суб’єкта перевірки чи у будь-який інший спосіб створювати перешкоди його нормальній діяльності.
    6. Після завершення податкової перевірки складається повідомлення про її результат, в якому вказується висновок про відсутність або про наявність підозри щодо порушення податкового законодавства. У разі наявності підозри щодо порушення вказуються:
      1. Статті та пункти цього Кодексу, відносно яких існує підозра на порушення.
      2. Задекларована сума податкових зобов’язань та сума, яку посадова особа податкової служби вважає правильною відповідно до цього Кодексу.
      3. Строки виникнення та погашення податкової заборгованості, за наявності — сума та строк простроченої податкової заборгованості.
      4. Пропозиція щодо усунення виявлених порушень, включаючи правильні, з точки зору податкової служби, суми, строки та порядок декларування.
      5. Розрахунок пені у випадку виникнення простроченої податкової заборгованості.
      6. Платіжні реквізити для погашення податкової заборгованості та сплати пені.
    7. Повідомлення про результат податкової перевірки відсилається платнику податків. У випадку наявності підозри щодо порушення податкового законодавства воно вважається офіційною пропозицією досудового врегулювання такого порушення.
    8. У випадку, коли платник податків погоджується з пропозицією досудового врегулювання порушення податкового законодавства, використовується такий порядок дій:
      1. Платникові податків рекомендується проінформувати відповідний орган податкової служби, який проводив перевірку, про те, що він визнає порушення податкового законодавства та погоджується на досудове врегулювання.
      2. Платник податків протягом 20 робочих днів зі дня отримання пропозиції досудового врегулювання усуває виявлені порушення, здійснює погашення вказаної у повідомленні податкової заборгованості та сплачує вказану пеню.
      3. Платник податків не пізніше, ніж через 20 робочих днів зі дня отримання пропозиції досудового врегулювання, інформує орган податкової служби, який проводив перевірку, про виконання попереднього пункту.
      4. Орган податкової служби, який проводив перевірку, протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення, здійснює його перевірку та надсилає платникові податків підтвердження успішного досудового врегулювання.
    9. У випадку, коли платник податків не погоджується з пропозицією або порушує встановлений строк досудового врегулювання порушення податкового законодавства, орган податкової служби, який проводив перевірку, має право відізвати пропозицію досудового врегулювання порушення та звернутися з судовим позовом.
  15. Оскарження результатів перевірок або накладених санкцій
    1. Платник податків, який не погоджується з результатом податкової перевірки або накладеною на нього санкцією, має право оскаржити такі результати або санкції в органі податкової служби, що є вищим за орган, який проводив перевірку.
    2. Відмова у задовольнянні скарги за попереднім пунктом може бути оскаржена у голови податкової служби.
    3. Термін розгляду скарги має складати не більше 20 робочих днів. Рішенням голови податкової служби цей термін може бути подовжено на 10 робочих днів.
    4. Встановлений законодавством строк прийняття платником податків пропозиції досудового врегулювання та здійснення відповідних дій щодо такого врегулювання подовжується на термін розгляду скарг, який рахується від дня отримання скарги податковою службою до дня отримання відповіді на скаргу платником податків.